Робіть!
Втішайте свою дитину.
Прибираючи чи готуючи їжу, щось наспівуйте.
Коли дитина з вами розмовляє, слухайте співчутливо й уважно.
Визначте чіткі та тверді умови для дитини.
Не скупіться на нагороду — похвалу чи поцілунок.

Не втрачайте почуття гумору.
Проблеми «батьків і дітей» немає там, де дружать і мають спільні заняття.


Не робіть!

Не перебивайте дитину, не говоріть, що ви вже все зрозуміли, не відвертайтесь, поки підліток не закінчить розповідати.
Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова. Не вимагайте одразу дуже багато.
Не слід постійно виправляти дитину, повторюючи: «Не так! Перероби!».
Не треба піддавати критиці дитину навіть сам на сам, тим більше не слід цього робити при інших людях.
Не треба встановлювати для дитини дуже бага¬то правил: вона перестане звертати на них увагу.
Не перестарайтесь, створюючи дитині дуже ба¬гато стимулів або вражень.
Не виявляйте надмірного занепокоєння з приводу кожної зміни в дитині: невеликого руху вперед або, навпаки, деякого регресу.

 

Поради батькам щодо корекції розвитку дітей з аутизмом та розумовою відсталістю

 

Аутизм

Навчання

Рання діагностика та відповідні навчальні програми дуже важливі для дітей, які страждають на аутизм та проникаючий розлад розвитку. Починаючи з трьох років, такі діти, можуть навчатися за відповідними навчальними програми залежно від індивідуальних потреб.

Навчальні програми для учнів, які страждають на аутизм та проникаючий розлад розвитку спрямовані на поліпшення комунікації, соціальних, академічних здібностей і поведінки у повсякденному житті.  Особливості поведінки та комунікації, що ускладнюють процес навчання, часом потребують допомоги досвідчених фахівців, які розробляють та допомагають втілювати план вдома і у школі.  Оточення у класі має структуруватися таким чином, щоб програма для дитини була послідовною та передбачуваною. Учні, які страждають на аутизм та проникаючий розлад розвитку, краще навчаються,  23 коли інформація презентується візуально та вербально. Взаємодія із здоровими ровесниками також дуже важлива, оскільки є моделлю відповідного мовленнєвого спілкування та соціальної поведінки.  Аби подолати труднощі засвоювання нових навичок, важливо таким чином розробити програми з батьками, щоб навчальна діяльність, досвід переносилися і практикувалися вдома.

Завдяки навчальним програмам, розробленим відповідно до потреб учнів, та спеціальним послугам для підтримки батьків на роботі і вдома, діти й дорослі, які страждають на аутизм і проникаючий розлад розвитку, можуть жити та працювати у громаді.

Церебральний параліч

Визначення

Церебральний параліч – стан, спричинений ушкодженням ділянок мозку, які контролюють здатність використовувати м’язи тіла, внаслідок шкідливого впливу на мозок (нестача кисню, ушкодження тканин головного мозку, інфекції, крововиливи, хімічні та метаболічні порушення). Такі ушкодження трапляються до пологів, під час пологів, а інколи – одразу після пологів.

Церебральний параліч, який класифікують за типами м’язових розладів, може бути слабким, середнім та сильним. Слабкий – дитина незграбна; середній – шкутильгає (дитині можуть знадобитися спеціальні пристрої для пересування або милиці); сильний – може позначитися на загальному фізичному стані дитини. Дитина, яка страждає на середній або 24 сильний церебральний параліч, може потребувати пересувного крісла або спеціального обладнання.  Інколи, діти, які страждають на церебральний параліч, можуть мати проблеми у навчанні, порушення слуху та зору (сенсорні порушення), або порушення розумового розвитку. Звичайно, чим значніші ушкодження мозку, тим сильніші прояви церебрального паралічу. Проте церебральний параліч не прогресує з часом.

Церебральний параліч спричинює порушення рухової сфери. Передбачено, що дітям із церебральним паралічем мають завчасно надаватися превентивні послуги, спеціальна освіта та супутні послуги.

Симптоми

Існують три основні типи церебрального паралічу:

Спастичний – коли тонус м’язів підвищений.  Рухи незграбні, особливо ніг, рук та /або спини. Діти, які страждають на цю форму церебрального паралічу, переставляють ноги незграбно, під час ходьби вони вивертають ступні, або шкутильгають. Це найпоширеніша форма.

Атетоїдний (дискінетичний) – може бути уражена вся рухова сфера. Зазвичай, за такої форми церебрального паралічу спостерігаються повільні, погано контрольовані рухи тіла, низький м’язовий тонус. Все це ускладнює можливості людини сидіти прямо і ходити.

Змішаний – комбінація двох вищеописаних симптомів. Дитини, яка страждає на змішану форму церебрального паралічу, має одночасно підвищений та  25 знижений тонус м’язові. Одні м’язи дуже напружені, а інші – дуже розслаблені, це спричинює незграбні, мимовільні рухи.

Для детального опису видів церебрального паралічу використовують наступні поняття:

Диплегія – означає, що уражені лише ноги.  Геміплегія – означає, що уражена лише одна половина тіла (наприклад, права рука і права нога).  Квадріплегія – означає, що уражені обидві руки та ноги, іноді лицеві м’язи та корпус.

Лікування

Внаслідок раннього і постійного лікуванням симптоми церебрального паралічу можна зменшити.  Багатьох дітей завдяки постійним тренуванням можна навчити достатньою мірою володіти своїм тілом.  Наприклад, одне немовлятко, якому церебральний параліч не давав змоги повзати, просто котилося, щоб дістатися з одного місця до іншого.  Діти до трьох років можуть отримати багато користі від послуг, наданих завчасно. Раннє втручання – система послуг для підтримки немовлят і дітей молодшого віку з особливими потребами та їхніх сімей. Для старших дітей спеціальне навчання та послуги доступні у школах, де кожна дитина отримує допомогу.

Зазвичай, діти, які страждають не церебральний параліч, можуть потребувати різних видів допомоги.

Це:

1. Фізична терапія допомагає дитині розвивати м’язи. Завдяки фізичній терапії дитина може 26 навчитися краще ходити, сидіти та утримувати рівновагу.

2. Окупаційна терапія допомагає дитині розвивати моторні функції, такі як одягатися, їсти, писати та виконувати повсякденні дії.

3. Логопедичні послуги допомагають дитині розвивати комунікаційні навички. Дитина може працювати над порушеною вимовою (пов’язаною зі слабкими м’язами язика та гортані).  Дитині може знадобитися різноманітне спеціальне обладнання. Наприклад, милиці можуть допомогти дитині під час пересування. Шини можуть допомогти дитині краще контролювати рухи рук.  Існує також багато терапевтичного обладнання та адаптованих іграшок, щоб допомогти дитині розвивати свої м’язи під час ігор. Плавання або верхова їзда можуть допомогти зміцнити слабкі м’язи та розслабити інші.

4. Нові методи лікування розробляються постійно.  Інколи хірургічне втручання, ін’єкції або інші медикаменти можуть зменшити наслідки церебрального паралічу, проте, не існує засобу для цілковитого одужання.

Навчання

Хвора на церебральний параліч дитина може мати чимало проблем у школі, тому їй потрібна індивідуальна допомога. Законом Про спеціальну освіту передбачено надання навчальних послуг дітям з особливими потребами.

Для дітей до трьох років послуги можуть надаватися через систему раннього втручання. Фахівці  27 працюють з батьками дитини над розробкою плану надання індивідуальних послуг родині. Цей план описує особливі потреби дитини, а також послуги, які має отримати малюк для задоволення цих потреб.  План також визначає особливості родини, таким чином батьки та інші члени сім’ї знають, як допомогти малюкові, який страждає на церебральний параліч.  Для дітей шкільного віку, включаючи молодший шкільний вік, спеціальне навчання та супутні послуги надаються через шкільну систему. Персонал школи працює з батьками дитини над розробкою індивідуального навчального плану. Цей план схожий на попередній, що описує унікальні потреби дитини та послуги, які вона має отримати для задоволення цих потреб. Спеціальне навчання та послуги, що можуть охоплювати фізичну терапію, окупаційну терапію та логопедичну допомогу.

На додаток до терапевтичних послуг та спеціального обладнання дітям, які страждають на церебральний параліч, може знадобитися допоміжна техніка. Зокрема:

Комунікаційні пристрої (від найпростіших до найскладніших). Комунікаційні дошки, наприклад, з малюнками, символами, буквами або словами. Дитина може спілкуватися вказуючи пальцем або очима на малюнки, символи. Існують і більш складні комунікаційні пристрої, в яких використовуються голосові синтезатори, що допомагають дитині „розмовляти‖ з іншими.

Комп’ютерні технології (від електронних іграшок зі спеціальними кнопками до складних 28 комп’ютерних програм, які працюють від простих адаптованих клавіш).

Здатність мозку після ушкодження знаходити нові шляхи для праці вражають. Проте батькам складно уявити майбутнє своєї дитини. Якісна терапія та догляд можуть допомогти, але найважливішим за лікування є любов і підтримка дитини батьками та друзями. Завдяки правильній комбінації підтримки, використання обладнання, додаткового часу та пристосування, всі діти, які страждають на церебральний параліч, можуть бути успішними учнями та мати повноцінне життя.

Поради батькам

Дізнайтесь якомога більше про церебральний параліч. Чим більше ви знаєте, тим краще ви зможете допомогти собі та вашій дитині. Дізнайтеся про організації, які надають допомогу.  Любіть вашу дитину та грайтеся з нею, виховуйте вашого сина або доньку так, нібито вони звичайні діти. Подорожуйте з вашою дитиною, читайте разом, отримуйте задоволення.  Дізнайтеся у фахівців та інших батьків, яким чином задовольняти особливі потреби вашої дитини.  Але не намагайтеся перетворити ваше життя на чергування різних видів терапії.  Зверніться по допомогу до родини та друзів.  Догляд за дитиною, яка страждає на церебральний параліч –тяжка праця. Навчіть інших, що і як треба робити з дитиною, і покладайтеся на них. Раціонально використовуйте всі можливості, коли випадає нагода перепочити.  29 Шукайте інформацію про нові засоби лікування та технології, які можуть допомогти. Нові підходи з’являються постійно і вони можуть кардинально змінити якість життя вашої дитини. Проте, будьте обачними.

Дізнайтеся більше про допоміжні технології, які можуть допомогти вашій дитині. Це можуть бути прості комунікаційні дошки, аби ваша дитина могла краще висловитися з приводу своїх потреб і бажань, або складний комп’ютер зі спеціальним програмним забезпеченням.

Запасіться терпінням, сподівайтеся на краще.  Ваша дитина, як кожна дитина, має попереду ціле життя та можливості рости і навчатися.  Взаємодійте з фахівцями під час раннього втручання або у вашій школі над розробкою відповідних планів, що відображають потреби дитини та враховують її здібності. Переконайтеся, що планом передбачені супутні послуги, такі як логопедична корекція, фізична терапія або окупаційна терапія (якщо ваша дитина їх потребує). Не забудьте також про допоміжні технології!

Поради вчителям

Дізнайтесь більше про церебральний параліч, про організації, які надають допомогу, та інформаційні джерела.

Інколи вигляд хворого на церебральний параліч справляє враження, що дитина не здатна навчатися як інші діти. Зосередьте увагу на конкретній дитині і дізнайтеся безпосередньо про її особисті потреби і здібності. 30 Дізнайтеся про стратегії, що використовують інші вчителі для учнів з особливими вадами.  Довідайтеся про різні стилі навчання. Завдяки цьому ви зможете використати найкращі підходи для конкретної дитини, з огляду на її індивідуальні та фізичних можливості.

Шукайте нове. Запитуйте себе (та інших): „Як я можу адаптувати цей урок для дитини, щоб матеріал засвоювався максимально активно?‖ Навчіться використовувати допоміжні технології. Знайдіть експертів у школі та поза її межами, які б допомогли вам. Допоміжні технології можуть зробити для вашого учня незалежним.  Пам’ятайте: батьки також є експертами.  Розмовляйте з батьками учня відверто. Вони вам можуть чимало розповісти про свою дитину, про її особливі потреби та здібності.

Щоб робота команди стосовно задоволення потреб дитини із церебральним паралічем була успішною, потрібна взаємодія професіоналів з різних галузей. Команда має об’єднати знання своїх членів задля планування, впровадження та координації послуг для дитини.

Для розумово відсталих:

Навчання

Дитина із порушенням інтелектуального розвитку може добре навчатися у школі, проте, вірогідно, потребуватиме індивідуальної допомоги, що задовольняє її навчальні потреби.  Для дітей віком до 3років можуть надаватися послуги раннього втручання. Фахівці можуть допомогти родині розробити так званий план індивідуальних послуг. Цей план містить перелік особливих потреб дитини. Він також описує послуги, що може отримати дитина для задоволення цих потреб. У плані особливі потреби кожної родини визначені таким чином, що батьки та інші члени сім’ї матимуть змогу допомогти малюкові.  Спеціальне навчання та супутні послуги для дітей шкільного віку доступні у шкільній системі.  Персонал школи працюватиме з батьками дитини над розробкою індивідуальної навчальної програми. Ця програма схожа на план індивідуальних послуг родині. Програма описує особливі потреби дитини та послуги, що мають спрямовуватися на задоволення її потреб.

Багато дітей із порушеннями інтелектуального розвитку потребують допомоги у виробленні навичок для повсякденного життя, роботи та поведінки в громаді. Вчителі та батьки можуть допомогти дитині 40 формувати такі навички як у школі, так і вдома. Серед таких навичок: спілкування з людьми; самообслуговування та особистої гігієни; основи здоров’я та безпеки; побутові навички (прибирання, приготування їжі); соціальні навички (норми поведінки, вміння вести діалог, взаємодія з іншими); читання, письма, елементарного рахунку; трудові (професійні) навички (по досягненні відповідного віку).

Підтримка або зміни у класі (так звана адаптація) допомагають більшості учнів із порушеннями інтелектуального розвитку. Окремі загальні зміни, що допомагають учням із порушеннями інтелектуального розвитку, наводяться у розділі „Поради батькам‖.

Поради батькам

Дізнайтеся більше про порушенням інтелектуального розвитку. Чим більше ви знаєте, тим краще ви зможете допомогти собі та вашій дитині.  Заохочуйте вашу дитину до самостійності.  Наприклад, допомагайте вашій дитині опанувати навички самообслуговування та побутові вміння.  Доручайте вашій дитині виконувати повсякденну роботу. Зважайте на вік та можливості дитини. Ви можете розподілити завдання на маленькі кроки. Наприклад, ви доручили дитині накрити на стіл. Перше: доручить їй покласти серветки на столі біля місця кожного з членів родини. Друге: зробити те саме з посудом, тарілка за тарілкою. Кажіть, що треба  41 робити, крок за кроком, поки дитина впорається з роботою. Покажіть, як саме треба робити. Надайте допомогу, коли це потрібно. Коментуйте дії дитини.  Похваліть, коли вона успішно виконає роботу.

Розвивайте здібності вашої дитини.

Дізнайтеся, що вивчає ваша дитина у школі.  Спробуйте знайти можливість для того, щоб ваша дитина застосовувала ці знання вдома. Наприклад, якщо вчитель на уроці веде розмову про гроші, візьміть дитину із собою до магазину. Допоможіть дитині рахувати гроші та розрахуватися за покупку.  Допоможіть перерахувати здачу.  Знайдіть можливість у вашій громаді для соціальної діяльності (відпочинок, гурток, спорт тощо). Це допоможе вашій дитині розвинути соціальні навички, а також отримати задоволення.  Поговоріть з іншими батьками, діти яких мають порушення інтелектуального розвитку. Батьки можуть надати вам корисні поради та емоційну підтримку.  Зверніться до школи і розробіть навчальний план, щоб задовольнити потреби вашої дитини.  Підтримуйте зв’язок з вчителями вашої дитини.  Запропонуйте підтримку. Дізнайтеся, як ви можете підтримати навчання вашої дитини вдома.

Поради вчителям

Дізнайтеся якнайбільше про порушення інтелектуального розвитку. Ви можете звернутися до багатьох організацій, щоб дізнатися про особливі технології та стратегії спеціального навчання таких учнів. 42 Ви можете зробити дуже багато, щоб змінити життя учня! Дізнайтеся, які в учня сильні сторони та інтереси, та розвивайте їх. Створіть умови для успіху.  Якщо ви не є членом команди фахівців зі створення індивідуальної навчальної програми, замовте примірник цієї програми для себе. Там описані навчальні цілі учня, а також послуги та пристосування, які він має отримати. За необхідності зверніться до фахівців за порадою. Вони допоможуть вам визначитися щодо ефективних методів навчання конкретного учня, шляхів адаптування розкладу та особливостей досягнення цілей індивідуальної навчальної програми у вашому класі.  Намагайтеся повідомляти інформацію якомога ясніше, конкретніше. Замість обмеженого вербально подання нової інформації, продемонструйте наочність (малюнки, реальні об’єкти тощо), а також можливість сприймати якісь речі на дотик.

Розподіляйте нові завдання на маленькі кроки.  Демонструйте ці кроки. Стежте, щоб учень виконував завдання крок за кроком. За необхідності, надавайте допомогу.

Одразу коментуйте дії учня.

Навчайте учнів навичкам самообслуговування, соціальної поведінки, надавайте відомості про професії. Залучайте учня до гурткової діяльності.  Працюйте разом із батьками учня та колегами над створенням та виконанням індивідуального навчального плану, що задовольняє потреби учня.  Регулярно обмінюйтеся інформацією про стан справ учня у школі та вдома.

Порушення мовленнєвого розвитку Визначення Порушення мовленнєвого розвитку та звуковимови мають діапазон від простої заміни звуків до неможливості розуміти або використовувати мовлення під час комунікації. Деякі порушення звуковимови пов’язані з вадами слуху, неврологічними розладами, ушкодженнями мозку, затримками розумового розвитку, фізичними розладами, такими як розщеплення губи або піднебіння. Проте, часто природа цих порушень невідома.

Симптоми

Вважається, що комунікативні здібності дитини уповільнені, коли вона помітно відстає від своїх ровесників у розвитку мовленнєвих навичок. Іноді дитина може мати краще розвинуті здібності до розуміння, порівняно з можливостями висловлюватися, проте, це трапляється рідко.  Розлади вимови спостерігаються внаслідок певних труднощів продукування звуків або порушення тембру голосу. Мовний потік або ритм можуть перериватися, як, наприклад, під час заїкання.  Розлад вимови зазвичай спричинений порушенням іннервації (іннервація - забезпечення певного тонус м’язів, у тому числі і м’язів артикуляційних органів) мовленнєвого апарату.  Також можуть спостерігатися спотворення нормальної висоти тону, гучності голосу. Люди, які страждають на порушення мовленнєвого розвитку, можуть 44 замінювати одні звуки іншими („л‖ та „р‖). Іноді трапляються комбінації кількох проблем.  Порушення мовленнєвого розвитку можуть бути пов’язані зі здатністю розуміти та/або вживати слова в контексті, як вербально, так і не вербально. Серед мовленнєвих розладів – неправильне використання слів або їх значень, неможливість висловлювати думку, використання неправильних граматичних форм, збіднений словниковий запас; діти можуть бачити або чути слово, проте не розуміти його значення; оточуючі іноді можуть не розуміти, що намагається сказати дитина. Зазначені порушення характерні для дітей із затримкою мовленнєвого розвитку.

Навчання

Оскільки всі комунікаційні розлади потенційно можуть призвести до соціальної на навчальної ізоляції дітей, важливо вчасно розпочати відповідні корекційні заходи. Будь-яка вікова затримка у розвитку вимови та мовлення може спричинити подальші проблеми у навчанні. Мозок має таку здатність, що у віці до 5 років легше вивчати мову та розвивати комунікаційні здібності. Коли дитина страждає на порушення опорно-рухового апарату, зниження слуху та порушення розвитку, майже завжди вона має і порушення мовленнєвого розвитку.  Дітям, які мають комунікаційні розлади, логопеди допомагають по-різному. Вони надають індивідуальні терапевтичні послуги дитині; консультують педагогів, як краще працювати з дитиною у групі/класі; тісно співпрацюють з родиною  45 щодо виробленням цілей і методики ефективної терапії у садочку/школі та вдома. Логопеди можуть також допомагати вчителям і вихователям у визначенні цілей, ефективних стратегій для важливого переходу від перебування в дошкільному закладі до навчання у школі.

Новітні технології також можуть допомогти дітям, чий фізичний стан ускладнює комунікацію.  Використання електронних комунікаційних систем дає змогу людям, які не можуть говорити та особам зі складними фізичними розладами, обмінюватися думками. 

 

Виявлення, облік та корекція дітей з особливими потребами

Основні завдання: Своєчасне виявлення облік та корекція дітей з особливими потребами
«Особлива турбота про дітей з особливими потребами»
Демократизація та гуманізація освіти в Україні набуває все більшого значення. Створення оптимальних умов для соціально-психологічної підтримки, реабілітації та інтеграції дітей з психофізичними вадами – одне із важливих і актуальних завдань сьогодення.
Істотну роль у їх вирішенні відіграють психолого-медико-педагогічні консультації (ПМПК), які є осередками підтримки, відстоювання прав і надання різноманітної допомоги дітям з порушеннями в розвитку та їхнім родинам безпосередньо за місцем проживання.
Районна ПМПК є державною діагностико-корекційною структурою, що функціонує в системі освіти і науки України та Академії педагогічних наук України.
У своїй діяльності районна ПМПК керується Конституцією України, Конвенцією ООН по правах дитини, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, рішеннями відповідних органів виконавчої влади
Районна психолого-медико-педагогічна консультація вирішує різноманітні життєво значущі проблеми дітей з особливими освітніми потребами та інвалідів, серед яких головною є забезпечення рівних можливостей доступу до якісної освіти.
Робота ПМПК направлена на виявлення та обстеження дітей, які не засвоюють навчальну програму загальноосвітніх шкіл, вияв дітей дошкільного віку, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку, визначення умов їх реабілітації та соціальної адаптації.
Крім провідного завдання - психолого-педагогічного вивчення дитини, на основі якого здійснюється визначення змісту, методів і форм навчання, консультація надає широку інформаційно-консультативну допомогу населенню щодо вирішення проблем дітей з порушеннями розвитку. За 2010 навчальний рік районною ПМПК було надано 142 консультації та поради з питань корекції, реабілітації, мовленнєвого розвитку та соціалізації дітей. За 2009-2010 н. р. було проведено 5 діагностичних засідань.
Щопонеділка та пятниці проводиться консультативна та індивідуальна робота.
Однією із  функцій ПМПК є постійний моніторинг рівня задоволення потреб дітей, яким необхідна корекції фізичного та розумового розвитку, для чого створені та постійно поновлюються банки  даних.
Ефективні результати РПМПК заслуховується на колегіях відділу освіти, нарадах різних категорій педагогічних працівників.
За аналітичними даними, в районі є 1687 дітей з особливостями психофізичного розвитку. Це діти, які навчаються за індивідуальними програмами, і ті, які мають різні види захворювань і навчаються в умовах загальноосвітньої школи.
В районі нині налічується 245 дітей з порушенням зору, 3 - з порушенням слуху, 294  - з порушенням опорно-рухового апарату, 344- з порушенням мовної функції, 7 – із затримкою психічного розвитку, 99– з розумовою відсталістю.
Порівняно з попереднім навчальним роком збільшилась кількість дітей, які мають вади опорно-рухового апарату і навчаються в домашніх умовах.
Для дітей, які за станом здоров’я не можуть відвідувати школу, щорічно організовується індивідуальна форма навчання. На сьогодні за такою навчається 19 дітей, за програмою загальноосвітньої школи – 10 , за програмою для дітей з відхиленнями зору 1, для розумово відсталих дітей - 8,
Районна ПМПК тісно співпрацює з обласною ПМПК, з органами охорони здоров’я, державними структурами, службою у справах дітей райдержадміністрації і психологічною службою району.
Певну  увагу РПМПК приділяє такому напрямку роботи, як надання допомоги педагогам для здійснення навчання дітей з особливими потребами як в умовах освітніх навчальних закладів, так і на дому.
Поради для вчителів початкової школи, які працюють з дітьми із затримкою психічного розвитку
        З метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти та враховуючі індивідуальні  потреби дітей із затримкою психічного розвитку рекомендуємо:
        1. Залучати дітей зазначеної категорії до позакласної та позаурочної навчально-виховної діяльності, гурткової роботи.
        2. Навчально-виховний процес спрямовувати на вироблення у дітей життєво необхідних умінь і навичок, формування трудового досвіду, який потім можна застосувати у самостійному житті.
        3. На заняттях створювати атмосферу довіри, позитивного емоційного контакту між всіма учасниками навчально-виховного процесу.
        4. Використовувати різноманітні методи і прийоми з метою корекції та компенсації недоліків психофізичного розвитку, дотримуватись дидактичних принципів навчання.
        5. При навчанні обов’язково використовувати наочність, об’ємні предмети, муляжі, опорні схеми.
        6. Проводити систематично бесіди, консультації , збори , лекції з батьками даної категорії дітей.
Поради вчителям ЗОШ, які навчають  дітей з порушенням інтелекту (з легкою розумовою відсталістю)
        1. Підготувати дітей класу до того, що поряд із ними навчатиметься учень з особливими освітніми проблемами:
• Створити в класі демократичне середовище, налагоджувати між учнями дружні стосунки, щоб розумововідсталі діти почувалися себе членами колективу;
• Привчати здорових дітей допомагати ( в разі потреби) опікувати розумово відсталих однолітків;
• Присікти зневажливе ставлення до дітей з обмеженими можливостями.
        2. Перед прийомом до класу дитини з легкою розумовою відсталістю детально ознайомитися з його анамнестичними даними. З цією метою поспілкуватися з батьками дитини; вивчити медичні довідки; усвідомити, в чому полягає першопричина ( пологова чи післяпологова травма, хвороба в ранній період, вплив медикаментів тощо)
        3. Вивчити спеціальну медичну та педагогічну (дефектологічну) літературу з метою з’ясування впливу ушкоджень (пологові травми, хвороби, психічні захворювання тощо) на процеси навчання та розвитку.
Детально вивчити особливості розвитку психічних процесів дитини з легкою розумовою відсталістю ( стан пам’яті, уваги. Мислення, темп роботи, працездатність, прояви поведінки, стан емоційно-вольової сфери тощо)
        4. Ознайомитися з сучасними педагогічними підходами і методиками, які застосовуються у спеціальних школах під час навчання дітей з легкою розумовою відсталістю. Необхідно в школі мати навчальні програми ( відповідного класу). Щоб мати уявлення, якими завданнями вміннями та навичками мають оволодіти розумово відсталі діти на кінець навчального року.
        5. На кожну дитину з обмеженими можливостями необхідно скласти індивідуальний навчальний план (враховуючи складність дефекту)
        6. Знаючи специфічні особливості психічних процесів розумово відсталих дітей, коригувати їх у процесі навчання; враховувати під час навчання; враховувати під час планування діяльності.
• Розумово відсталі діти зазвичай мають слабку пам’ять , тому матеріал треба подавати невеликими «дозами» і звертати увагу на багаторазове повторення вивченого матеріалу. З цією метою урізноманітнювати прийоми і види робіт на закріплення вивченого матеріалу, застосовувати дидактичні ігри і лише після засвоєння цього матеріалу давати складніший новий матеріал.
• У розумово відсталих дітей порушено активну увагу. Треба застосовувати наочний матеріал для її активізації, чергувати види діяльності (більш складні завдання чергувати з легшими).
• У розумово відсталих дітей переважає конкретно-наочне мислення. На нього й треба спиратися у складанні навчального матеріалу. Для цього слід застосовувати зрозумілу яскраву наочність (предметні картинки, рахунковий матеріал, малюнок-схему до задачі тощо.)
• Діти з легкою розумовою відсталістю мають знижені темп роботи та працездатності. Значить, для них необхідно зменшити обсяг завдань та їх кількість. А складність має бути доступною. Для цього дітям можна давати індивідуальні картки із завданням відповідної складності та перфокарти, в які треба лише вставити відповідну орфограму або числову відповідь ( і зовсім немає необхідності переписувати це завдання в зошит, якщо дитина має слабкі чи недостатні навички письма)
• Діти з легкою розумовою відсталістю зазвичай не мають достатніх навичок самостійної роботи. Потрібен постійний контроль за виконанням ними завдання (щоб вони не втрачали уваги та напряму діяльності)
• Діти з обмеженими розумовими можливостями потребують неодноразового повторення вчителем інструкції щодо виконання того чи іншого завдання. Тому вчитель має переконатися, як і наскільки точно учень зрозумів, чого від нього вимагають, і лише після цього дозволити виконати завдання. В разі потреби, слід дати учневі додаткові пояснення щодо виконання завдання.
• Уміти підтримувати в дитини впевненість у своїх силах, прагнення до пізнавальної діяльності; запобігати різним змінам у психічній діяльності, поведінці та загальному стані дитини та адекватно реагувати на них.
Поради для вчителів, які працюють з дітьми з відставанням в інтелектуальному розвитку (легка розумова відсталість)
        Учитель повинен оволодіти необхідними знаннями та навичками:
• Ознайомитися з анамнезом, мати уяву про основні види порушень психофізичного розвитку дитини
• Вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини
• Враховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня
• Навчитися спостерігати за дітьми та оцінити їх розвиток під час занять
• Закінчувати заняття, коли діти втомилися чи неуважні
• Навчитись адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та середовище до специфічних потреб дітей
• Створити оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу.
• Формувати у дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища.
• Ставитися з повагою до дітей та їхніх батьків.
15 березня 2011року проходило виїзне засідання Хмельницької психолого-медико-педагогічної консультації.
В ході засідання було обстежено 11 дітей з особливими потребами, батькам яких надавались висновки, консультації та рекомендації щодо подальшого навчання дітей
Висновок психолого – медико – педагогічної консультації– це той основний документ, на підставі якого дитина навчається в межах свого індивідуального навчального плану, умови його здійснення, наприклад, удома, в логопедичній групі дошкільного навчального закладу , у школі, у навчально – реабілітаційному центрі тощо та отримує ще й корекційний, реабілітаційний, логопедичний компонент для оптимального оволодіння навчальним матеріалом.Він не є вердиктом про спеціальне навчання, а корисні поради: до кого ще звернутися, як спілкуватися з дитиною, розвивати її. Висновок носить рекомендаційний характер, остаточне рішення про форму навчання приймають батьки або особи, які їх замінюють, після того, як вони усвідомлять для себе її необхідність.
 Перелік документів необхідних для влаштування
 дітей до спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів
1.        Довідка з місця проживання.
2.        Довідка з місця роботи батьків.
3.   &nbs